Пам’ятники Тарасу Шевченку в Івано-Франківську цікаві вже тим, що в одному міському парку можна зустріти два зовсім різні образи поета. Один з’явився тут у середині XX століття, коли Івано-Франківськ ще називався Станіславом. Інший встановили через шість десятиліть – уже в незалежній Україні. Старе погруддя та повнофігурна скульптура молодого Кобзаря не замінили одне одного, тому сьогодні їх можна оглянути окремо і навіть порівняти під час однієї прогулянки.
Обидва пам’ятники знаходяться в парку імені Тараса Шевченка, проте це самостійні об’єкти з власною історією. Старіший створив скульптор Йосип Николишин у 1951 році. Автор другого – українсько-канадський митець Лео Мол, а офіційне відкриття його роботи в Івано-Франківську відбулося 22 травня 2011 року.
Де знаходяться пам’ятники Шевченку в Івано-Франківську
Шукати обидві скульптури потрібно в районі парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка. Це велика зелена зона між вулицями Шевченка, Гетьмана Мазепи та міським озером.
На електронних картах повнофігурний пам’ятник можна зустріти з прив’язкою до адреси вул. Гетьмана Мазепи, 130. Для старого погруддя орієнтиром слугує вул. Шевченка. Через розташування всередині паркової території адресні позначення можуть бути менш зручними, ніж пошук самих об’єктів за назвою.
| Що шукати | Коротка інформація |
|---|---|
| Пам’ятник Тарасові Шевченку | парк ім. Тараса Шевченка, орієнтир – вул. Гетьмана Мазепи, 130; автор Лео Мол; відкритий у 2011 році |
| Погруддя Тарасові Шевченку | парк ім. Тараса Шевченка, орієнтир – вул. Шевченка; автор Йосип Николишин; встановлене у 1951 році |
Тобто їхати з одного району Івано-Франківська в інший заради другого монумента не доведеться. Навпаки, два об’єкти можна включити в один маршрут парком.
Старий Шевченко, який пам’ятає ще Станіслав
Першим у парку з’явилося погруддя Тараса Шевченка. Його встановили 1951 року за проєктом Йосипа Николишина. Ця дата дозволяє поглянути на пам’ятник дещо інакше: він стоїть тут довше, ніж місто носить свою сучасну назву.
У 1951 році це був Станіслав. Перейменування на Івано-Франківськ відбулося тільки в 1962 році. Отже, за час існування монумента змінилося не лише його оточення – змінилася назва самого міста, а разом із нею кілька історичних епох.
Йосип Николишин обрав доволі стриману композицію. Шевченко представлений у вигляді погруддя, піднятого над землею високим постаментом. Така вертикальна побудова характерна для традиційної меморіальної скульптури: спочатку погляд перехожого рухається вгору по масивній основі, а вже потім зупиняється на портреті.
Є ще одна деталь, яку легко пропустити, якщо дивитися на пам’ятник здалеку. На постаменті розміщені рядки із “Заповіту”. Отже, літературна спадщина Шевченка тут буквально стала частиною самого монумента.
Хто створив перше погруддя
Автор старого пам’ятника – Йосип Николишин, скульптор, діяльність якого була пов’язана з місцевим художнім середовищем. Він працював у Станіславі та був серед засновників обласного Товариства художників, створеного наприкінці 1940-х років.
Через це погруддя має не лише меморіальну цінність. Воно належить до того шару міської скульптури, який формувався в Івано-Франківську в перші післявоєнні десятиліття.
І якщо сьогодні воно здається значно скромнішим за новіший пам’ятник, саме в цьому полягає його особливість. Це не сучасна спроба відтворити стару стилістику, а справжній об’єкт своєї епохи.
Через 60 років у парку з’явився інший Шевченко
2011 року парк отримав ще одну скульптуру Кобзаря. Старе погруддя при цьому залишили на місці, тому відтоді в парковому просторі співіснують два пам’ятники.
Другий монумент відкрили 22 травня. Дата мала символічне значення – у 2011 році виповнилося 150 років від часу перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Новий пам’ятник від старого відрізняється майже всім – масштабом, композицією, віком зображеного Шевченка і навіть історією потрапляння скульптури до міста.
Її автором був Лео Мол – Леонід Молодожанин, український скульптор, чия творча біографія значною мірою пов’язана з Канадою.
Робота потрапила до Івано-Франківська не як звичайне виконане на замовлення міста погруддя. Скульптуру подарували місту, після чого ще потрібно було визначитися з її майбутнім розташуванням. Від передачі роботи до встановлення минуло кілька років.
Зрештою місцем для неї став парк Шевченка. І це рішення створило цікаву ситуацію – новий монумент не витіснив попередній, а став його своєрідним сусідом.
Молодий Кобзар замість звичного суворого портрета
Найпомітніша особливість роботи Лео Мола відкривається навіть людині, яка нічого не знає про автора. Шевченко тут молодий.
Це важлива відмінність, адже масова уява часто відтворює зовсім інший портрет поета – зрілого чоловіка із характерними вусами та суворим поглядом. Франківська скульптура руйнує саме цю візуальну звичку.
Шевченко зображений на повний зріст. У руці він тримає книгу. Постать не виглядає нерухомим парадним портретом – у ній читається рух, а одяг додатково підкреслює силует.
Монумент встановлений на високій прямокутній основі. Навколо немає великої багатофігурної композиції, тому дерева парку фактично стають природним тлом для бронзової постаті.
Це добре помітно в різні пори року. Влітку скульптура опиняється серед густої зелені, восени оточення стає світлішим і контрастнішим, а після опадання листя монумент значно краще проглядається між деревами.
Лео Мол та історія франківського монумента
Ім’я автора робить цей пам’ятник особливо цікавим у контексті української скульптури за межами країни.
Лео Мол – мистецьке ім’я Леоніда Молодожанина. Після Другої світової війни він оселився в Канаді, де багато років працював як скульптор і здобув міжнародне визнання. Одним із напрямів його творчості була портретна пластика.
До образу Тараса Шевченка митець звертався неодноразово. Тому пам’ятник в Івано-Франківську не був випадковою одиничною роботою на незнайому авторові тему.
Сам Лео Мол не дожив до відкриття франківського монумента – скульптор помер у 2009 році. Пам’ятник у парку встановили через два роки після його смерті.
Так у міському просторі Івано-Франківська опинилася робота митця, значна частина життя якого минула за тисячі кілометрів від України.
Чим два пам’ятники відрізняються один від одного
Найпростіше побачити різницю наживо. Вона полягає не тільки в тому, що один об’єкт є погруддям, а інший – фігурою на повний зріст.
Йосип Николишин і Лео Мол фактично запропонували дві різні відповіді на запитання, яким показувати Шевченка в публічному просторі.
| Ознака | Погруддя 1951 року | Пам’ятник 2011 року |
|---|---|---|
| Автор | Йосип Николишин | Лео Мол |
| Час появи | 1951 рік | 22 травня 2011 року |
| Художня форма | Погруддя на постаменті | Повнофігурна скульптура |
| Помітна деталь | Текст із “Заповіту” | Книга в руці |
| Образ Шевченка | Традиційний портрет | Молодий поет |
| Історичний контекст | Встановлений ще у Станіславі | Відкритий у незалежній Україні |
Особливо промовиста тут проста арифметика – між двома датами рівно 60 років.
Чому старе погруддя не прибрали після встановлення нового
Поява великої скульптури не зробила пам’ятник Николишина зайвим. Навпаки, збереження обох робіт дозволило не втратити частину історії самого парку.
Якби старе погруддя демонтували, відвідувач отримав би лише сучасніший варіант увічнення Кобзаря. Тепер же два монументи можна сприймати як невелику часову шкалу.
Перший існував ще до появи назви “Івано-Франківськ”. Другий відкрили в XXI столітті. Між ними – десятиліття змін у міському просторі, архітектурі та суспільному житті.
І водночас обидва залишилися в одному парку.
Як знайти обидва пам’ятники
Якщо мета прогулянки – побачити саме пам’ятники Тарасу Шевченку в Івано-Франківську, варто одразу запланувати огляд двох об’єктів.
Орієнтуватися можна так:
- для повнофігурної скульптури Лео Мола на картах використовується орієнтир вул. Гетьмана Мазепи, 130;
- старе погруддя знаходиться в іншій частині парку, ближче до вул. Шевченка;
- обидва об’єкти розташовані просто неба, тому найзручніше включити їх у піший маршрут територією парку;
- неподалік знаходиться міське озеро, тож огляд пам’ятників легко продовжити прогулянкою цією частиною Івано-Франківська.
У великих паркових зонах номер будинку не завжди приводить безпосередньо до скульптури. Тому після входу в парк зручніше орієнтуватися на назву потрібного пам’ятника в електронній карті.
Парк, у якому зустрілися дві епохи
Саме спільне розташування робить ці пам’ятники цікавішими, ніж якби вони стояли в протилежних районах міста. Тут не потрібно згадувати, як виглядав попередній монумент, розглядаючи новий. Достатньо пройти парком і побачити різницю власними очима.
Погруддя Николишина стримане й статичне. Воно побудоване навколо портрета та слова – рядків із “Заповіту”. У Лео Мола працює інший принцип: повна постать, книга, молодий вік героя, виразний силует.
Тому пам’ятники Тарасу Шевченку в Івано-Франківську можна розглядати не тільки як дві точки на міській карті. Разом вони показують, наскільки по-різному одна історична постать може бути прочитана скульпторами різних поколінь. А парк Шевченка в цьому випадку став місцем, де ці дві інтерпретації не конкурують між собою, а зберігають дві окремі сторінки історії Івано-Франківська.
